кинематографические образы)
вообще у меня много автопортретов собралось. на отдельную книгу наберется.

Фотографии с моего проекта в Берлине.

Статью о проекте можно прочесть здесь: http://www.artukraine.com.ua/articles/934.html
и здесь еще можно послушать мой совместній перформанс с немецким художником Брэдом Александром:
http://top10.ua/art/2012/05/07/gumanizm-lyubov-i-svoboda

на OpenSpace моя квир-пропаганда.

C Аней Макарчук и Женей сделали этот ролик для фестиваля Докудэйс. Моя вытынанка и еще помогал ее постепенно уничтожать. За 2 часа съемок много чего услышали от проходящих мимо людей в адрес бумажного штангиста на двустороннем скотче и нас в том числе.фразы были, типа, "Что это за черт?", "А где член?", А чего он не наший, где осэлэдэць?", "А кто вам разрешил?", " Ану немедленно уходите,я вызову сейчас милицию... ну я за вами понаблюдаю"

Оригинал и перевод письма Славоя Жижека ректору Киево-Могилянской академии Сергею Квиту с требованием возобновить деятельность Центра визуальной культуры.

Как ни странно, письма знаменитых зарубежных интеллектуалов и ученых в поддержку Центра визуальной культуры, производят на ректора Киево-Могилянской академии Сергея Квита обратный эффект. Раздосадованный международным авторитетным вниманием к Центру, Сергей Квит вновь решился прекратить его деятельность, лишив Центр помещения. Вчера Сергей Квит получил письмо всемирно известного философа Славоя Жижека с призывом возобновить деятельность центра.

Славой Жижек. Фото Hendrik Speck

Ниже приводится оригинал письма и его перевод:

Dear Serhiy Kvit,

I'm writing to you because of my deep concern related to the events around the conflict between the Visual Culture Research Center and Kyiv-Mohyla Academy administration.

Many of my colleagues in the intellectual field took part in different events at the VCRC, and what I've heard from them was only the best feedback proving the relevance and the level of critical thought that is developed in the walls of NaUKMA now. I know that there is a community of socially-engaged academics, students, artists and activists, who search for useful alternatives to the neoliberal system, and who focus on the change of the social structure following the ideas of equaliberty. I would also happily join the work of the Center myself, thus I am planning on giving a lecture during my visit in December this year.

Taking this into account, I was surprised by the news about the ban of the exhibition Ukrainian Body held by the VCRC, and the cessation of activities in the VCRC itself afterwards. Such actions are incompatible with an image of a democratic university. Therefore, I strongly urge that you resume the work of the Center in full scope.

Best regards,

Slavoj Žižek

Дорогой Сергей Квит,

Я пишу Вам в виду моего сильнейшего беспокойства по поводу событий, вызваных конфликтом администрации Киево-Могилянской академии и научно-исследовательского Центра виузальной культуры.

Многие мои коллеги-интеллектуалы принимали участие в меропреятих, проводимых Центром визуальной культуры. И я слышал от них только лучшие отзывы, свидельствующие о релевантности и уровне критической мысли, которая развивается в стенах Киево-Могилянской академии сейчас. Я знаю, что там есть общество социально-ангажированных ученых, студентов, художников и активистов, которые ищут полезные альтернативы неолиберальной системе, и которые акцентируют свое внимание на изменении социальной структуры, следуя идеям равенства и свободы. Я также с большой радостью планирую присоеденится к деятельности Центра, посетить его и провести в нем лекцию в декабре этого года.

Учитывая это, я был удивлен новостями о закрытии выставки «Украинское тело» в Центре визуальной культуры и о последующем прекращении деятельности самого Центра. Подобные действия несовместимы с образом демократического университета. Поэтому я настоятельно призываю вас возобновить работу Центра в полном объеме.

С уважением,

Славой Жижек

взято здесь: http://www.artukraine.com.ua/news/3766.html

сейчас я уставший как никогда...несколько часов на морозе с двумя девушками -- Аней и Женей, снимали анимационный ролик-заставку на конкурс для фестиваля документальных фильмов. клеили на подоле на заводскую стену обшапаную двусторонним скочем постепенно обдирая вытынанку-штангиста.Стена фактурная, старая с какими то графити, в общем понравилась. Комментарии проходящих людей удивляли: "А чего он не наший, что у него за прическа такая, чего без осэлэдця, надо было с осэлэдцем(надо добавить, это была черная бумага, так-что штангист был типа "черный"), или а ну уходите, а чего вы рисуете на стенах я милицию вызову, ну я буду присматривать за вами", "А вы долго будете это делать?","А где член?" "Такие вещи нужно согласовывать", "Что это за черт?" и так несколько людей улыбающегося штангиста называли чортом. странно, мне так и не понять откуда эта агрессия и подозрительность и "совок" и вся эта хуйня... совершенно невинную картинку мы на двусторонний скотч прицепили и фотографировали ее постепенное исчезание,отрывая рисунок по кусочкам и фотографируя этот процесс, и таким образом стала более явной витающая в городе агрессивная тупость.

Мне редко нравится фото со мной, но бывают случаи когда фото мне очень нравится, как вот это. Сняла его Женя Белорусец для своего проекта о феминности человека. Я здесь в платье, которое купил для себя и ходил в нем как в плаще по улицам  Берлина. я носил его как обычную вещь, здесь же "платье" наделяется таким серьезным жестом, что носить его не комфортно. нося одежду мне хочется прежде всего , комфортного самоощущения. В Берлине мне было комфортно, в Киеве эта одежда становится больше чем одеждой превращается в предмет для перформанса, для дикларации идеи, вызов патриархальному обществу, и этот контекст, и реакция публики создает дискомфорт. Посему, в Киеве в этом платье вы меня не увидите.

Иногда просматриваю свои старые фото и нахожу очень удачные снимки.

Очень классный, веселый документальный фильм!




Документальная история о водительнице грузовика Тери Хортон, купившей для подруги картину за пять долларов, которой та оказывается не нужна. Узнав, что в ее руках находится подлинник полотна Джексона Поллока — культового художника ХХ столетия — Тери пытается всеми способами доказать это общественности…
http://my-hit.ru/film/17126/online

У понеділок, 13 лютого о 12:00 біля Центру візуальної культури НаУКМА (вул. Сковороди, 2, Староакадемічний корпус, 1-й поверх) збираються всі, хто вимагає відновлення роботи виставки «Українське тіло». Для успіху нашої акції прохання також телефонувати до прес-центру НаУКМА: 044 425 15 36 / моб. +38 067 784 24 44, а також до приймальні президента НаУКМА: 044 417 84 61 з вимогою відкрити виставку.

Центр візуальної культури НаУКМА


10 лютого 2012 року президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт особисто закрив виставку «Українське тіло», що проходить в Центрі візуальної культури НаУКМА. Цим рішенням керівник Академії поставив себе в один ряд із такими «мистецтвознавцями в цивільному», як Микита Хрущов чи Василь Костицький. Виставка «Українське тіло» як візуальне дослідження українського суспільства через його тілесні досвіди ставить собі за мету також вивчення реакції теперішнього суспільства на її результати. Отож, закриття експозиції президентом НаУКМА і вся подальша полеміка з цього приводу теж є частиною виставкового проекту, який, згідно з його концепцію, спрямований на проявлення зон чутливості та проблематизацію існуючих систем суджень щодо тіла та його образів.

Рішення президента НаУКМА у волюнтаристський спосіб припинити роботу виставки, де зібрані роботи провідних молодих українських художників, мотивується за допомогою словника, який нагадує 30-ті роки ХХ століття: вислови на кшталт «це не виставка, а лайно», «патогенні тексти» повторюють звинувачення авангардних художників у тому, що їхнє мистецтво – «дегенеративне». Ми бачимо, що загрозливі тенденції розвитку моральної цензури на загальнодержавному рівні тепер втілюються керівництвом університету, який декларує свою принципову демократичність.

З-поміж робіт 17 учасників, представлених на виставці, увагу президента НаУКМА привернули роботи саме тих чотирьох, які працюють з тематикою оголеного тіла (яке, додамо, вже не перше тисячоліття є предметом зображення у мистецтві). Керуючись цією логікою, «пропагандою порнографії» можна вважати скульптури трипільської доби або шкільні уроки із сексуального виховання. Закриваючи виставку в стані моральної паніки, разом із дослідженням питань сексуальності блокується можливість публічного обговорення решти представлених на виставці гострих соціальних проблем: зубожіння, старості, суспільного виключення, корупції влади.

Нам невідомо, з яких причин президент НаУКМА поширює неправдиву інформацію про начебто вилучені з виставки твори, але припускаємо, що це продиктовано розумінням абсурдності закриття виставки на підставі своїх звинувачень. Колектив кураторів виставки «Українське тіло» має всю фото- та відео-документацію, а також персональні свідчення відвідувачів відкриття виставки, серед яких було чимало журналістів, що жодних змін в експозиції після її презентації не відбулося.

Сьогодні ми опинилися в ситуації, коли адміністратори та бюрократи беруть на себе функції мистецтвознавців та культурних експертів. За таких обставин критичної важливості набувають насамперед місця обговорення художніх та інтелектуальних практик, такі як університети, художні галереї, дослідницькі центри. Ми запрошуємо президента НаУКМА Сергія Квіта та всіх охочих у Центр візуальної культури НаУКМА (вул. Сковороди, 2, Староакадемічний корпус, 1-й поверх) на дискусію про виставку «Українське тіло» за участю її учасників, організаторів та діячів художньої та інтелектуальної сфер під час прес-показу виставки, після якого вона має відновити свою роботу.

Всіх зацікавлених просимо звертатися до прес-центру НаУКМА за телефоном: 044 425 15 36 / моб. +38 067 784 24 44, pressa@ukma.kiev.ua, а також до приймальні президента НаУКМА за телефоном: 044 417 84 61.

«Українське тіло» має бути відкрите!